Illustration

Книга «Моя одеська кухня»

В Одеській кухні як у великому казані поєдналися українська хлібосольність, єврейська винахідливість, східна пряність, європейська ґрунтовність, французька багатошаровість та кавказька гострота.Увібравши в себе найкраще, одеська кухня присмачила страви часточкою південного сонця, сіллю щедрого моря та ароматом стиглих помідорів.У виконанні Савелія Лібкіна одеська кухня звучить, заряджає настроєм та бажанням готувати саме той салат, соус якого потім вмочуєш шматочком бородинського, саме ту ікру із синеньких, кілограм якої лише "на скуштувати".Яскрава, незабутня, що залишає найтепліші спогади, одеська кухня, що збирає всіх за великим столом, не залишає нікого байдужим.

Рецензії

Illustration
Illustration

Jamie Magazine

Михайло Жванецький

Слабосолена тюлечка, бички із піджаркою, форшмак (обов'ящково за участю кислого яблука симиренко!), фарширована шийка, зворушливі синенькі, таємнича плацинда... Одеська кухня, як і одеський гумор, - явище унікальне. Бо, якщо вдуматися, не існує кухні петербуржської або московської. А одеська - живе та квітне.Відрадно, що ця унікальність нарешті удостоїлася серйозного огляду. Удвічі відрадно, що оглядає її Савелій Либкин - автор і натхненник, без перебільшення, найсмачніших одеських ресторанів, де традиційні рецепти набувають другого життя.Наче чорноморську камбалу, він профессійно та з гумором препарує кулінарні прийоми, звичик та типажі одесситів з такими апетитними подробицями, що аромат та колорит "карсуні у моря" легко відчути, просто перегорнувши стоінки.

Серце обдурити можна, шлунок ніколи.
Шлунок - найчесніший в одесита. Тому ми так любимо поїсти. Починаючи з СРСР, коли їсти не було чого, закінчуючи Україною, коли всього повно.
Якщо СРСР був країною вічнозелених помідорів, то в Росії сьогодні помідори за смаком нагадують намальовані.
Одеська кухня у виконанні Савелія Лібкіна – одна з найкращих у місті.
Одеська кухня любить постояти, її не варто знімати з плити та швидко ковтати.
Треба їй дати постояти на плиті чи в холодильнику.
Одеський базар пахне.
Одеський кріп пахне.
Одеський часник склеює пальці.
Одеська ставридочка відокремлюється від хребетика та тане у роті.
Ікра із синеньких загострює та ароматизує будь-яке свиняче відбивне.
Одеський червоний борщ із квасолею.
Зелений з яйцем…
З однієї курки — шийка, фаршировані ніжки, бульйон та локшина.
Вино в Одесі називається «тато робив» — висмоктується через трубочку з 12-літрової скляної пляшки.
Коротше.
Приїжджайте до Одеси голодними, отримаєте задоволення, доки є що їсти.